"Собаки-герої" Докладний переказ розповідного тексту з елементами опису тварин у 5 класі: розробка уроку+презентація

Тема: Докладний письмовий переказ тексту  розповідного характеру з елементами опису тварин, що містить синоніми та антоніми (за колективно складеним планом) у 5 класі

Мета: перевірити, як учні вміють пе­редавати зміст почутого, добирати відпо­відні мовні засоби, визначати стиль і тип мовлення тексту, складати простий план; удосконалювати навички самостійної роботи; розвивати, увагу, пам'ять, логічне мислення; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати любов до всього живого.

Тип уроку: урок розвитку мовлення

Обладнання: відеофрагменти, тексти про собак, асоціативна схема, зображення тварин,  текст переказу .

 

Хід уроку

І. Ознайомлення учнів з темою та метою уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Перегляд відеоролика «Знайдіть цуценятко»

Бесіда

v Про що йдеться у пісні?

v Який настрій пісні? Чому?

v Якими б кольорами ви замалювали текст пісні? Чому?

 ІІІ. Основна частина уроку

І. За допомогою прийому «ажурна пилка» діти ознайомлюються з інформацією про собак-героїв.

 (Учні поділені на групи; кожна група отримує текст з інформацією про одну із собак-героїв. Учитель зазначає час, за який діти повинні опрацювати свій текст. Потім кожна група розповідає про що вони прочитали. Таким чином увесь клас за короткий проміжок часу дізнаються про велику кількість собак-героїв. А на дошці висять зображення собак і діти мають пізнати «свого» героя).

"Собаки-герої"

1.    Собака Хан

Собака на кличку Хан кинувся на міну і загинув, врятувавши 5 бійців. Військові вдячні своєму вірному другу та вшанували його пам’ять, поставивши пам’ятник у березні 2015 року.

2.    Пам’ятник героям-прикордонникам і службовим собакам

Цей меморіальний комплекс розташований у селі Легедзине Тальнівського району Черкаської області в Україні. Пам’ятник присвячений загиблим прикордонникам батальйону Окремої Коломийської прикордонної комендатури прикордонного загону охорони тилу Південно-Західного фронту і їхнім службовим собакам.

      У кінці липня 1941 року бійці цього прикордонного загону чисельністю близько 500 військовослужбовців і 150 службових собак вступили в нерівний бій з противником. Під час цього бою прикордонний загін знищив багато ворогів. Але сили виявилися нерівними, закінчилися боєприпаси. Останнім резервом був кінологічний загін з 150 службовими собаками. Коли на полі бою залишилося кілька живих прикордонників, на ворога випустили 150 службових вівчарок, після чого німецький наступ було зупинено на цій ділянці фронту майже на два дні. У цьому бою загинули всі прикордонники. Уцілілих собак розстріляли після бою німецькі солдати.

3.    Балто

Сибірська лайка, їздова собака з упряжі, що перевозила медикаменти під час епідемії дифтерії в 1925 році в містах штату Аляски, США.

Балто народився у 1919 році в невеликому місті Ном на Алясці. Перші кілька років свого життя Балто провів за перевезенням їжі для міста. Його вважали досить повільним і не відповідним для більш важкої роботи.

У початку 1925 року дифтерія, страшна хвороба, що вражає дітей, розгорілася в поселенні Ном. Були потрібні ліки – дифтерійна сироватка (антитоксинів) всім прилеглими лікарням. З’ясувалося, що трохи сироватки залишилося в місті Анкорідж, який лежав за тисячу миль від поселення.

Крижаний шторм і буря не дозволяли злітати літакам. Було вирішено перевезти сироватку поїздом, в місто Ненана (Nenana), але не далі через відсутність залізничних шляхів. Однак Ненана була розташована на відстані, що перевищувала тисячу кілометрів у крижаній пустелі. Жителі Нома запропонували вихід: спорядити собачу упряжку і покластися на швидкість і силу собачих лап і майстерність провідників упряжки.

Першим прибув у Ненану Гуннар Косен (норв. Gunnar Kaasen), чию упряжку лайок вів Балто. Однак на зворотному шляху Гуннар виявився настільки ослаблений обмороженнями, що не зміг продовжувати керувати командою.

І ось, коли Гуннар Косен втратив будь-яку надію врятувати дітей Нома, Балто, який пам’ятав дорогу, сам повів команду назад в місто, не зменшуючи швидкість до благополучного прибуття в Ном. Після прибуття собаки були так виснажені, що у них не залишилося сил навіть на гавкіт, але зате ліки було доставлено хворим.

У 1995 році у світ вийшов повнометражний мультиплікаційний фільм «Balto», знятий на основі реальних подій.

4.    Хатіко

Хатіко – пес породи Акіта-іну, що став символом вірності і відданості в Японії. Хатіко з’явився на світ 10 листопада 1923 року в японській префектурі Акіта. Фермер вирішив подарувати цуценя професору Хідесабуро Уено, який працював в Токійському університеті. Професор дав цуценяті кличку Хатіко (восьмий).

Коли Хатіко підріс, він скрізь неодмінно слідував за своїм господарем. Той щоденно їхав у місто на роботу, тому пес спочатку проводжав його до входу на станцію Сібуя, а потім о 3 годині дня знову повертався туди, щоб зустріти його.

        21 травня 1925 у професора в університеті стався інфаркт. Лікарі не змогли врятувати йому життя, і додому він уже не повернувся. Хатіко на той момент було вісімнадцять місяців. У той день він так і не дочекався господаря, але став приходити на станцію щодня, терпляче чекаючи його до пізнього вечора. Ночував він на ганку професорського будинку.

Незважаючи на те, що пса намагалися прилаштувати в будинки друзів і родичів професора, він незмінно продовжував повертатися на станцію. Місцеві торговці і залізничники підгодовували Хатіко, захоплюючись його наполегливістю.

Пес став відомий на всю Японію в 1932 році після публікації в одній з найбільших газет Токіо статті «Відданий старий пес чекає повернення свого господаря, який помер сім років тому». Історія підкорила серця японців, і на станцію Сібуя стали приїжджати цікаві з метою подивитися на пса. 

Хатіко приходив на станцію протягом дев’яти років аж до своєї смерті 8 березня 1935 року. Мертвого Хатіко знайшли на вулиці, недалеко від станції. Він помер від філярії серця, а в його шлунку було знайдено кілька паличок від якіторі. За рік до цього, 21 квітня 1934 року Хатіко був споруджений пам’ятник, на відкритті якого він особисто був присутній. Після його смерті, зважаючи на широкий резонанс, в країні був оголошений день жалоби.

     Під час Другої світової війни пам’ятник був знищений – метал пам’ятника пішов на військові потреби. Але Японія не забула пса – і після закінчення війни, в серпні 1948 року, пам’ятник був відновлений. Сьогодні статуя Хатіко біля станції Сібуя є місцем зустрічі закоханих, а сам образ пса в Японії став прикладом самовідданої любові і вірності.

5.    Баррі

Баррі — собака-рятувальник, яка працювала у Швейцарії при монастирі Св. Бернара. Порода, до якої належав Баррі, згодом стала відома як сенбернар, проте він значно відрізнявся від сучасних сенбернарів — зокрема, мав темне забарвлення, витягнуту морду і був значно менший. Однак, у творах культури Баррі зазвичай зображують подібним до сучасних собак цієї породи. Баррі є найвідомішим з описаних сенбернарів — за своє життя він урятував щонайменше сорок осіб.

В Альпах є перевал Великий Сен-Бернар. Колись там проходила дорога, що пов'язує Італію з країнами Центральної Європи. Дорога ця була важкою: і тому, що пролягала на висоті двох з половиною кілометрів, і через погодні умови тих місць — бурі починалися несподівано й захоплені в дорозі мандрівники часто втрачали напрямок, через що гинули. Ченці у своєму монастирському готелі надавали притулок подорожнім, що проходили через перевал, допомагали постраждалим у біді. Вони вивели міцних та розумних собак, які не боялися морозу та вітру і, завдяки своєму нюху, відшукували засипаних снігом та збитих зі шляху людей.

     За однією з легенд, Баррі був убитий під час порятунку ним сорок першої людини, однак це не відповідає дійсності. Баррі помер своєю смертю в Берні, Швейцарія, і після смерті його тіло було передано до Бернського музею природної історії для виготовлення опудала. Його шкіру було збережено під час таксидермії, проте його череп був змінено 1923, відповідно до будови черепа сучасного сенбернара; щоправда, ця обставина не є причиною того, що Баррі традиційно зображують подібним до нинішніх сенбернарів, оскільки такі зображення стали з'являтися на поштових листівках значно раніше 1923 року. Його ім'я й історія неодноразово описувалися в літературних та кінематографічних творах, а на кладовищі собак у Парижі йому встановлено пам'ятник. . Напис на постаменті говорить: «Баррі, який врятував сорок людей і вбитий сорок першим». З початку XIX століття та донині одна з собак в монастирі Св. Бернара завжди носить ім'я Баррі на його честь. Із 2004 року існує Фонд Баррі, який було створено для того, щоб відшкодувати витрати на розведення собак цієї породи в розпліднику монастиря

 

ІІ. Асоціативне гроно

У кожної групи учнів є зображення песика, до якого вони підбирають і записують асоціації ).

ІІІ. Фізкультхвилинка

(танцювальна гра  Just Dance 2018 - Rockabye – діти повторюють рухи)

 IV. Робота з текстом переказу

§  Читання вчителем тексту

§  З’ясування незрозумілих слів

Постамент – підніжжя, основа пам'ят­ника.

Рекордсмен – той, хто досяг найвищих показників у чомусь.

Фляжка (фляга) – невелика посудина, переважно металева, призначена для рідини.

§  Колективне складання плану до тексту переказу

Орієнтовний план

 

1.   Сенбернари – одна з найбільших порід собак.

2.   Опис тварини.

3.   Рятівники людей у горах.

4.   Рекордсмен Баррі.

5.   Слава Баррі.

6.   Пам’ятник сенбернарам.

§  Повторне читання учителем тексту переказу.

§  Робота учнів над переказом у чернетках.

§  Редагування тексту переказу.

§  Переписування переказу у робочі зошити.

 

V. Підсумок уроку

 

Продовжте речення:

 

Під час уроку я дізнався…

Мене вразило…

Я запам’ятав(ла)…

 

VI. Домашнє завдання

 

1.    Написати твір-опис свого домашнього улюбленця (якщо є).

2.    Підібрати вислови про собаку.